
Щось у тобі стискається, коли бачиш, що вона вже не те маленьке дитятко, яке ти гойдала ночами, вкладала спати, чиї ручки шукали тебе у темряві.

Спокійна позиція батька формує у доньки відчуття: "Моє тіло — не сором, не дивність. Це природно."
І все, що потрібно твоїй доньці зараз — це ти: справжня, жива, присутня.